Лохвицька гімназія №1 Лохвицької міської ради Полтавської області

Задоя Юлія Сергіївна - практичний психолог

Графік роботи

практичного психолога Лохвицької гімназії №1

на 2023-2024 н.р.

Де отримати психологічну допомогу

Нормативно-правова документація

• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.35).
• Наказ МОН України від 02.10.2018 №1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»
• Перелік навчальних і виховних програм, з питань запобігання та протидії домашньому насильству, які використовують працівники психологічної служби закладів освіти Полтавської області” (лист ПОІППО від 17.05.2019 № 01-22-707)
• Постанова КМ України від 16 лютого 2022 р. № 129 “Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658 і від 27 листопада 2019 р. № 972
• Лист МОН України від 30.05.2022 № 1/5735-22 «Про запобігання та протидію домашньому насильству в умовах воєнного стану в Україні»

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Куди звертатися у випадках домашнього насильства?

• Національної поліції за номером102(повідомити про факт насильства, отримати допомогу);
• Урядовий контактний центр15-47(цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям);
• Система безоплатної правової допомоги800-213-103(безкоштовнийномер);
• Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна»0 800 500 335або116 123з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (короткий номер з мобільного)

Можна отримати такі послуги:

• інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
• безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• правові консультації;
• зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцеперебування, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

Корисні посилання

• Громадська організація «Ла Страда -Україна». Протидiя насильствуhttp://la-strada.org.ua/ucp_mod_catalogue_showcategory_1.html
• Український фонд «Благополуччя дітей». Інформаційно-ресурсний центр «Дитинство без насильства»https://rescentre.org.ua/kudy-zvernutysia-po-dopomohu
• Благодійна організація «Світло надії». Центр розвитку дитиниhttp://www.lightofhope.com.ua/departments/kids_education_center

«Пережити війну» — це те, що нам ще треба буде зробити.

А ось те, що з нами відбувається зараз — «життя у війні». Як цьому дати раду — справді велике питання. То як нам продовжувати нормально функціонувати, якщо накриває відчуття, що опускаються руки?

Ви відчуваєте, як у вас усередині накопичилася втома — і в кожного різні причини. Хтось відчуває безсилля, бо не може ні на що вплинути, навіть якщо віддає багато енергії й праці на добрі справи. Ще хтось бореться зі своєю скрутною ситуацією та виживає — маріупольці, харків’яни й жителі багатьох інших міст і селищ. Ніхто нас не навчав, як поводитись, коли ти на межі життя і смерті. Ми налаштовувалися на інше життя, вірили в іншу долю.

Що важливо пам’ятати: психіка має дуже великий потенціал самовідновлення і запас міцності. Навіть зважаючи на те, що ми опинились у пеклі. Я й сама ставлю собі запитання: «Чи залишусь я нормальною людиною після всього?» Відповідь і для мене, і для вас — ствердна. Так, залишимось. Це питання глибоко досліджували ізраїльські психіатри й психологи. Маємо два варіанти:

1. Допомогти собі відновитись, дбаючи про психічне здоров’я щодня.

2. Загнати себе в кут, розкачувати психіку безжально і так, що доведеться її відновлювати з допомогою спеціалістів і медикаментів.

Що допоможе зберегти психіку під час війни?

Маленькі справи й прості завдання

Це те найголовніше, що ми можемо зробити і в підвалі, і в бомбосховищі, і в місті, що в облозі, і за кордоном. Річ у тім, що життя наше розвалилось, і мозок звідусіль отримує сигнал SOS: «На мене скрізь чатує небезпека», «Я не знаю, чи вціліють мої близькі», «Тут все не так, як було в мене вдома/у моїй країні». Коли ми отримуємо таких сигналів через край — психіка потроху ламається, організм дає збій. Травма практично неминуча.

І саме тому необхідно робити ЗВИЧНІ справи й дії за будь-якої нагоди. Так у мозок надсилатиметься сигнал: «Все добре, наскільки це зараз можливо. Ми в безпеці».

Що може бути вашими щоденними опорними рутинами?

· Вигул домашнього улюбленця.

· Вихід на каву в кафе, яке досі працює поруч із домом.

· Готування смачних обідів.

Раджу фіксувати все, що ви робите протягом дня: «Ось я прокинулась і поснідала, нагодувала дитину. Сфотографувала пиріжки й виклала швидкий рецепт у сторіз». Психіка буде вам вдячна — така фіксація для неї — це як знак: «Я справляюсь з усіма труднощами».

Ревізія ресурсу

«На скільки в мене вистачить грошей?» — нормально ставити собі це питання. Далеко не в усіх, хто виїхав з України чи втратив роботу, є сили ОДРАЗУ починати будувати своє життя з нуля. На це потрібен додатковий ресурс. Нам треба зараз навчитися говорити собі: «Ти не маєш цієї ж секунди кидатись у бій і шукати роботу», «Не потрібно будувати плани, якщо не хочеться». Саме так: зараз добре уникати довгострокового планування.

До прикладу, у вас є сума грошей, якої вистачить на два місяці. Ви можете сказати собі: «Цього місяця я займаюсь тим, щоб «зберегти» себе і відновитись. Я дбаю про здоров’я, гуляю з дітьми».

«На скільки в мене вистачить їжі?» — теж важливе для багатьох запитання. У мене є клієнти, які кажуть: «Щогодини мені потрібно подивитися, що є в холодильнику». Відповідаю: «І це дуже добре — робіть це і переконуйтесь, що ви захищені». Страхи про базові речі мають бути вгамовані.

Коло спілкування

Чую від людей: «Начебто щиросердно спілкуються зі мною знайомі, друзі. Але мені важко підтримувати спілкування. Я відчуваю, як втрачаю енергію. Що робити?» Не соромтесь, намагаючись «вичавити» із себе інтерес чи підтримуючи активно бесіду, де вам намагаються співчувати, давати поради. Навіть у комунікаціях зараз все відбувається за законами воєнного часу.

Одна з найпоширеніших історій, коли киянам, які залишились у місті, починають наполегливо радити: «Що ж ти там сидиш, якнайшвидше виїжджай! Я так хвилююся за тебе. У новинах щодня такі жахи, це ж неможливо». Так, люди роблять це з внутрішніх міркувань піклування. Але це сильно розхитує внутрішній стан співрозмовника.

Я хочу донести до українців: люди, які проживають у містах під облогою чи на тимчасово окупованих територіях або під обстрілами, мають дуже важливу цінність всередині себе: вміння зберігати внутрішній спокій. Наскільки ми вміємо зберігати внутрішній спокій — настільки ми працездатні, активні, здатні робити користь для себе і оточуючих. Отже, найдорожчий ресурс, який нам можуть подарувати інші люди — не ліки й не продукти, а нормальний врівноважений стан. Тож люди, на яких ви можете обпертись у цьому розумінні — ваш безцінний ресурс.

А якщо людина — у геть поганому, панічному стані, важливо проговорювати: «Ось ці і ці дорогі мені люди живі. Поряд зі мною — ось такі люди. Вони можуть мені допомогти ось у цьому й цьому». Так, ви маєте просто вголос перераховувати, що цінного є у вашому житті. Це і людський ресурс у тому числі.

Не концентруватися на втратах

Дуже багато жінок пишуть мені про те, скільки всього ми втратили за ці тижні війни. Хочеться сказати: «Та ми все життя втратили». Наші втрати багато в чому неосяжні. Нас переповнює страх, розпач, розгубленість. Та ось моя думка: таке нескінченне важке горювання відбирає немислимо багато сил. Рекомендую наплакатись досхочу, наридатись. Якщо накриває злість — можна кричати в подушку, гарчати. Але не затискати в собі ці емоції — вони потім перетворюються в тілесну напругу, а там і психосоматичні хвороби поруч.

Отже, назліться як слід. А от «смакування» планів, що не збулися, відкладіть у дальню комірчину — бо це вони висмоктують із вас дорогоцінну життєву енергію.

Ваші ресурси з минулого (втрачені гроші, нерухомість) — це вже минуле. Женіть від себе думки про них. Так, згодом ви все це обов’язково відрефлексуєте, відгорюєте, інтегруєте у своє життя. Є умова: ви це маєте зробити у благополучному місці, у більш-менш зібраному стані. Коли відчуєте в собі бодай трішки більше сил для цієї рефлексії й налагодження внутрішнього життя. А от просто зараз ми живемо в режимі виживання. І те, що має найбільше значення, — піклування про базові потреби. Про те, що відбувається сьогодні, завтра й на відстані «протягнутої руки». Тільки в такому випадку в нас є шанс на стратегії та рефлексії в майбутньому.

Приємні емоції під час війни та пошук вдячності

Глибина переживання простих насолод у час війни — дуже висока. Ви зовсім по-іншому можете сприймати смак ранкової кави, смак свіжого хліба, обійми рідних. Знаходьте те, за що ви можете подякувати новому дню. Мені в коментарях пишуть: «Зробила велике прання. Все так чудово пахне. І порошок улюблений ще залишився». Всі, хто не виробив до війни правильну життєву філософію вдячності, мають прекрасну нагоду зробити це просто зараз.

Смійтеся, не стримуйте себе. Це не соромно! Це зараз ліки для українців. Сміх не лише знижує напругу, а й допомагає відсторонитися від гірких і важких думок. Це як сльози, тільки інший «заряд» розрядки. Гортайте меми перед сном. Мій улюблений: «Звідки стільки воєнних аналітиків? Нормальні ж вірусологи були!».

Відмова від «накручування»

У жахливих умовах опинилися тисячі українців. Мені пишуть люди: «Сиджу в бомбосховищі, води немає. Як бути?» У такій ситуації дуже легко розкачати негативні емоції на максимум. А можна, навпаки, навчитись самозаспокоєння — молитись, медитувати. Навіть якщо вам радше хочеться застосувати звичну поведінку з накручуванням. Домовтесь із собою: «Якось я із цим упораюсь! Що б не було — упораюсь».

Як жити, коли в країні коронавірус: поради психолога

Час, коли весь світ живе лише одними новинами та слідкує за ними, і це стосується коронавірусу. У повсякденному житті найбільше лякає невідомість, а про коронаваріус чи COVID-19 дуже мало інформації, при цьому він може завдати непоправних наслідків. Звідки він взявся? Що це таке насправді, як поширюється та як його зупинити? Відповідей поки недостатньо і це може викликати паніку у людей.

Коли ви пошукаєте інформацію про вірус, чим він відрізняється від грипу та ГРВІ, то мало що зрозумієте. І це ще більше викликає тривогу. На нас впливають медіа, соціальні мережі, наше оточення, яке ділиться своєю тривогою. І якщо навіть ви раніше спокійно ставилися до ситуації з коронавірусом, то після такої атаки можете запанікувати. У такому стані нами керують емоції, а прагматизм та холодний розум зникають.

І це можна пояснити – спрацьовує «інстинкт самозбереження». Страх стає рушієм, підказує нам, що робити, куди бігти, як себе рятувати. Тому такий бум у супермаркетах та аптеках – треба все купити, щоб себе вберегти.

Такий стан постійної тривоги впливає на наше повсякденне життя. Ми менш ефективні та продуктивні, ми втомлені та засмучені, ми агресуємо на рідних та колег, у нас погіршується самопочуття, починаємо шукати в собі симптоми, нас огортає паніка. Спробую допомогти, дати поради, як не втратити рівновагу та жити повноцінним життям, незважаючи на карантин, закриття розважальних закладів та неймовірний страх.

1. У першу чергу, найважливішим є уміння знаходити в собі ресурси. Це ті дії, які допомагають зберігати спокій та душевну рівновагу, які розслабляють. У кожної людини – це свій варіант. Хтось любить смачно і цікаво поїсти, хтось подивитися цікаве кіно, комусь допомагає прибирання. Хтось любить малювати чи щось виробляти власними руками, хтось любить природу, яка дає енергію. Цей список можна продовжувати і продовжувати, головне, щоб Вам у цій діяльності було спокійно, затишно та безпечно.

2. Перевіряйте інформацію та критично мисліть. Важливою є гігієна в отриманні інформації. Проаналізуйте: чи те, що Ви читаєте чи дивитесь, є першоджерелом? Не переглядайте лише заголовки, вони оманливі.

3. Якщо у вас є діти, подумайте про їхній рівень тривоги, який вони не вміють ще контролювати. Щоб вони відчували себе у безпеці, ви маєте бути спокійними та врівноваженими. Діти мають право про все знати, будьте з ними відвертими.

4. Зрозумійте, що багато чого залежить від вас, а є те, що вам не змінити. Піклуйтеся про себе, дотримуйтесь рекомендацій лікарів, не ризикуйте власним здоров’ям. Якщо у вас схильність до простудних захворювань, не пийте холодного і газованого. Якщо у вас хворий шлунок, не їжте гострого та сильно смаженого. Не ризикуйте у цей період.

5. Думки та слова матеріалізуються. Позитив притягує таку ж силу мають думки та слова. Вірте у найкраще, любіть життя та насолоджуйтесь ним.

6. Шукайте можливості. Під час карантину треба якось себе розважати, але всі заклади закриті. Не проблема! У Вас з’являються нові можливості та шанс зробити те, на що часу не вистачало, а дуже хотілося. Можна картину намалювати чи книжку прочитати, або з дитиною провести багато часу. Для дітей є багато онлайн навчання і для вас точно щось знайдеться, можна самоосвітою зайнятися. В такий момент, коли є пауза та перерва, можете оцінити власне життя, проаналізувати його, можливо, у вас з’являться нові і важливі ідеї щодо бізнесу, сім’ї, освіти, роботи чи життя. Ловіть момент!

7. І важливе, у час високого рівня напруженості, можуть розвиватися тривожні симптоми і тоді потрібна допомога спеціаліста – психолога чи психотерапевта. Тривога – це постійний стан без видимої причини. Якщо це заважає мислити, погіршується концентрація, важко виконувати повсякденні справи, не зволікайте. Піклуйтесь про себе та своїх близьких.

Поради психолога педагогам

Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

Рекомендації вчителям щодо успішної адаптації учнів 1 класів:

1. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3. Зняття неуспішного оцінювання на перших етапах навчання.
4. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
5. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
6. Вказуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
7. Акцентування уваги на успіхах учня, перемогах.
8. Створення ситуацій успіху.
9. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
10. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.
11. Уроки організовувати лише на позитивних емоціях.
12. Недопустимі ситуації стресу на уроках.
13. Використовувати гру, наочність .
14. Пам’ятати правило: «Учитель, який використовує у роботі з 6-річками лише книжку і дошку – нічому не вчить»

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.

ПАМ'ЯТКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
(адаптація учнів 5-го класу)

Шкільне життя п’ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
— уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;
— зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п’ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;
— високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.
Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п’ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.

Методичні поради для вчителів основної школи
1. Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї.
2. Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.
3. До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.
4. Забезпечити єдність вимог до учнів.
5. Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.
6. Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.
7. Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.
8. Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.
9. Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.
10. Забезпечити міжпредметні зв’язки.
11. Постійно підтримувати зв’язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.
12. Підтримувати зв’язки з учителями початкових класів.
13. Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.
14. Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.
15. Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.

ПАМ’ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ

— Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
— Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами.
— Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
— Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
— Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
— Пам’ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
— Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
— Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.
— Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів.
— Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

5-го класу щодо успішної адаптації учнів:
• проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
• реалізовувати демократичний стиль керівництва;
• не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
• намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;
• орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
• допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
• проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
• залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
• на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
• звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАСАХ

— Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
— Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
— Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
— Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
— Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
— Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
— Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
— Забезпечуйте систематичне повторення.
— Уникайте перевантаження дітей.
— Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.

Допоможи собі сам.

Професійна діяльність педагога в усі часи вважалася однією з найбільш емоційно напружених. Бути постійно серед людей, спілкуватися, впливати на дітей, часто опинятися у несподіваних, стресових ситуаціях, швидко реагувати зовсім нелегко. Педагога повсякчас оцінюють, йому необхідно відповідати найвищим вимогам як фахівцю, як особистості. І якщо професійній підготовці приділяється багато уваги (освіта, курси підвищення кваліфікації, семінари, конкурси , де вдосконалюється педмайстерність), то на те, що будь-яка людина просто зобов’язана дотримуватися своїх особистих інтересів і, працюючи, у жодному разі не діяти собі на шкоду, - часто ніхто не звертає уваги. Отож, вчитель сам повинен вміти керувати своїм емоційним станом і володіти способами збереження психічного здоров’я.

Насамперед, просто необхідно почати думати позитивно.

«Це неможливо», - сказала Причина.

«Це безвідповідально»,- зауважив Досвід.

«Це марно»,- відрізала Гордість.

«Спробуй…», - прошепотіла Мрія.

Напевно, тепер уже ніхто не заперечуватиме силу позитивного мислення. Про силу думок свідчать досліди Масару Емото, котрий сфотографував кристали води. Якщо рідина стояла в приміщенні, де сварились і злились, то її кристали були деформованими, а якщо в кімнаті, де проговорювали слова любові, то утворювався кристал, схожий на прекрасну сніжинку. Ми складаємося з води приблизно на 80%. Отже, своїми думками ми змінюємо себе!

Сміхотерапія – надійний спосіб збереження психічного здоров’я . Останні дослідження вчених довели, що сміх може врятувати від усіх хвороб – причому не лише психологічних проблем або неврозів. Він знижує вироблення стресових гормонів, нормалізує тиск, підвищує імунітет. До того ж, сміх різко активізує мозкову діяльність і є надійним знеболювальним засобом. Коли людина сміється, працюють приблизно 80 м’язів тіла. Одна хвилина сміху дорівнює 45 хвилинам виконання фізичних вправ і продовжує життя (за різними даними) на термін від 15хвилин до однієї доби.

Усмішка приносить відчуття радості, організм реагує на позитивні емоції. Усе це, зрештою, позитивно впливає на наше здоров’я. Тож усміхаймося!

Одним із способів зняття емоційного та розумового напруження є застосування ароматерапії:

· Імбир лікарський – сприяє збільшенню обсягу й активності пам’яті, ліквідує невпевненість у собі;

· Лимонник китайський – підвищує працездатність, знімає втому;

· Меліса лікарська – знімає тривожність і головний біль;

· М’ята перцева – підвищує концентрацію уваги, тонізує;

· Троянда дамаська – бадьорить;

· Розмарин лікарський – підвищує гостроту зору;

· Чебрець звичайний, чайне дерево – психостимулювальна дія;

· Базилік звичайний, гвоздичне дерево – антидепресантна дія, активізує розумову діяльність;

· Лаванда – антидепресантна дія, покращує внутрішньо мозковий кровотік.

Ефективні вправи для поліпшення роботи головного мозку та зняття розумового напруження.

1. Стоячи або сидячи, ноги разом, руки опущені, спина рівна. Повільно підняти руки вгору, потягнутися всім тілом, увагу зосередити на хребті. Тягнутися вгору, уявити могутнє дерево, корені якого міцно вросли в грунт, а потужний стовбур тягнеться до сонця. Ваш організм,як дерево, сповнюється силою, здоров’ям, бадьорістю. Утримувати позу 20-30 секунд. Потім руки повільно опустити, розслабитись.

2. Сидячи або стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені, голова і тулуб – на одній прямій лінії. Завести руки за спину, скласти долоні разом. Потім перевернути складені руки пальцями догори так, щоб мізинці торкались хребта. Лікті підняти, спину вирівняти. Утримувати позу 20-30секунд.

3. Тіло пряме, голова прямо. Долоні покласти на потилицю, зчепивши в

«замок». Вдих повільний. Тиснути долонями на потилицю, а потім на долоні 3-5 секунд, 1-2 секунди відпочити. Повторити три - п’ять разів.

4. Стоячи або сидячи, спина прямо, руки вздовж тіла. Дихання повільне. Вдих, видих – плечі максимально звести вперед. Вдих – вихідне положення. Видих – максимально звести лопатки. Вдих – вихідне положення (тричі). Вдих – підняти праве плече догори. Видих - вихідна поза. Вдих – підняти ліве плече догори. Видих – вихідне положення. Вдих – підняти плечі вгору. Видих – вихідна поза (тричі).

5. Сидячи, спина рівно, руки в зручному положенні, тіло розслаблене. Написати в повітрі носом цифри від 1 до 10 або літери – своє ім’я.

6. Стоячи, ноги на ширині плечей,руки вздовж тіла. Вдих – руки вгору, трохи вигнутися назад. Під час видиху – різкий нахил уперед униз зі звуком «ха», затриматись у такому положенні на 5-10секунд, повернутися у вихідну позицію.

Серйозні життєві події можуть спричиняти стрес.

Існує багато порад і способів, як запобігти стресам та як вийти з цього стану. Та важливо, насамперед, пам’ятати про поведінкові способи боротьби зі стресовим напруженням.

Сон. Оскільки зараз зима, то фахівці рекомендують продовжити тривалість сну ще на одну годину. І не забувайте – мозок відпочиває уві сні лише до 12 години ночі, а потім відпочиває лише тіло, тож ніяких зошитів до пізньої ночі! Тим паче, у людини, яка постійно недосипає, в крові підвищується рівень гормону стресу, безсоння провокує переїдання і зайву вагу. Засинайте – і не думайте про щось серйозне, а згадуйте приємне.

Здорова збалансована їжа. Неправильне харчування – найкоротший шлях до розладу в роботі нашого організму, а відповідно, і до поганого настрою. В організмі людини, котра переживає стресове напруження, «згорають» вітаміни групи В. Вітаміни В2 і В6 беруть участь у синтезі гормонів щастя – серотоніну, а брак В12 призводить до розвитку депресії. Споживайте більше їжі, багатої на трипофан – амінокислоту, яка теж залучена у творення серотоніну. Цитрусові, банани, морепродукти, томати, горіхи, капуста, гречана каша, м’ясо, яйця, шоколад – збільшуйте споживання цих продуктів, якщо ви почуваєтеся не так добре, як би вам хотілося.

Відпочивайте, не чекаючи втоми . Професія педагога належить до емоційно найбільш напружених видів праці, тому в кожного вчителя з часом може з’явитися почуття втоми від свого фаху, роздратування, пригніченість. Щоб вони не переросли у хронічну втому, потрібно відпочивати. Більшість людей вважає, що серце працює постійно. Насправді після кожного скорочення настає фаза відпочинку, і за добу серце відпочиває, в середньому, 15годин! (Приклад Тейлора: робітник працював 26хвилин на годину, а відпочивав 34хвилини завдяки тому, що він відпочивав до того, як відчував втому . Він відпочивав більше, ніж працював, але продуктивність його праці була майже в чотири рази вищою, ніж у решти).

А тому робіть те, що робить ваше серце, - відпочивайте, не чекаючи втоми!

Рух. Активність нормалізує гормональний обмін, і «гормони радості» будуть вироблятися в необхідній кількості. Давно збиралися записатися на шейпінг чи відвідати сауну? Уже час!

Для жінок шопінг викликає активне вироблення ендорфінів, причому, на думку вчених, задоволення приносить не так сама купівля, як процес вибору.

Навичкам саморегуляції слід навчатися в такій послідовності:

· Освоєння релаксаційних методик ( метод Г.Бенсона);

· Аутогенне тренування (6 вправ І.Шульца);

· Використання формули цілеспрямованого самонавіювання (Є.Кує);

· Навчання техніки медитації.

Систематичні заняття саморегуляцією суттєво підвищують активність нервової системи. Людина, яка опанувала ази самоуправління, здатна регулювати витрати своїх духовних сил, долати втому, емоційне напруження.